Музей гончарства - унікальна спадщина наших земляків

 

    Прикладом натхненно-дослідницького захоплення вихованців секції української літератури Золочівської Малої  академії є пізнання та  вивчення історії народного   ремесла рідного села. Це велика краєзнавча робоа, що сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу. Школярі пізнали,що  музей гончарства, який знаходиться у приміщенні Шпиколоського НВК  -  пам'ятка культури місцевого значення, що зберігає атмосферу минувшини. Тут шанобливо зібрані експонати: гончарні верстат і круг, «п’єнтро»,струги, ножі, гончарні камінці, форми для візерунків, зразки сушки та довгих  щіпок. Окремо слід відзначити макет гончарної печі  (так звану наспу або горин).  Наявна багатюща  колекція гончарного посуду із чорної та червоної кераміки. Пишаємося тим,що наші односельці осягнули це ремесло, прославилися, як майстри своєї справи й принесли користь і радість іншим людям. Сподіваємося, що пройдуть роки - і наші нащадки з великою цікавістю розглядатимуть, вивчатимуть ці нетлінні шедеври минулого і збережуть для інших!

У травневому подиху весни, в день свята Останнього дзвоника, зі шкільного порога  в самостійне життя проводжаємо родиною: дорогу донечку, похресницю хрещеницю,сестричку, внучку.

Радо вітаємо тебе, наша Яринко І

 І зичимо, щоб у житті твоїм на виднокрузі

похмурих днів ніколи не було.

Роби добро, а зла - ніде, нікому,

Й куди б не пролягала довга путь,

Не забувай ніколи  свого дому,

Ти добре знаєш – тут на тебе ждуть.

Нехай  життєва стежина буде

світлою і рівною, легкою і успішною, та

 незмінним залишається почуття

 вдячності  рідним.

26 травня у церкві Всіх Святих Землі Української міста Золочева відбувся ІV фестиваль гаївок  «Великодня радість». Як Боже знамення для всіх – гарна погода. Втішно, що діти парафіян нашої УАПЦ  с. Жуків разом із настоятелем храму о. Михайлом Довгим взяли участь у цьому весняному дійстві. Вибрана Богом днина була наповнена радісними пісенними переливами. В унісон зі співом інших колективів звучали наші прекрасні гаївки, наповнені щирістю і щедрістю, радістю і світлістю , й вражали серця.

У цьому святі було все: урочистість, піднесеність, позитивні враження.

Велична слава  Воскреслому Христу і весні неслися до небес.

Душевна радість опанувала кожного присутнього.

                                                         Рукописні збірочки

Вихованці секції української літератури Золочівської Малої академії, дев'ятикласники Жуківської ЗОШ І-ІІ ст. та учні 7, 9 та 10 класів Шпиколоського НВК провівши пошукову роботу, зібрали, записали, вивчили гаївки, які виконувалися у наших селах у Великодній час. Із захопленням уклали рукописні збірочки "Гаївки - калинове намисто нашого народу."

Переконливо можемо твердити, що багатьом охочим шанувальникам варто погортати наші доробки і вплітати у калинове намисто й інші безцінні краплинки українських гаївочок, і, зберегти! Пересвідчились, що вони , можливо, дещо зміняться з плином часу, проте не втратять своєї важливості у розвитку української культури. Тож нехай здвенять народні гаївки, поки горить живий вогонь пам'яті.!

                                           Поведемо гаївочку

   

  З метою розвитку та збереження народних гаївок , передавання їх з роду в рід, запалювання  іскор радості, добра у кожного, а головне – показати всю красу та неповторність великодніх обрядів вихованці секції української літератури Золочівської Малої академії, учні 7, 9 і 10 класів Шпиколоського НВК та дев’ятикласники  Жуківської ЗОШ І-ІІ ст.  провели пошукову роботу і записали з уст бабусь, дідусів, матерів,  односельців   цілу в’язку прекрасних  народних гаївок й оформили рукописні збірочки «Гаївки – калинове намисто нашого народу». З уст керівника М.П. Рибки дізналися про цікаву особистість, носія народних скарбів, шанувальника і творця  гаївок, світлої пам’яті односельчанку, Євдокію Якимівну Гуляк (1916 р. н.), матір нашого шановного вчителя історії Богдана Павловича Гуляка. Переконливо можемо твердити, що багато односельців пам’ятають  її, бо, напевно, всі ті гаївки, які вдалося зібрати – це невичерпна  скарбничка  душі Євдокії  Якимівни. Вона знала їх безліч! У вінок  улюблених наспівів  вплітала власні слова, і ці гаївки ставали такими своїми й  зрозумілими. І, звичайно, співала! Співала, навчаючи і вміло передала  з уст в уста,  можливо,  ще від своєї мами. Гаївки щирі і наївні, перейняті радістю  і смутком, болем  і щастям, любов’ю розлукою.

    Раді і вдячні, що в одному із парків м. Золочева,  під ритмічні мелодії нашого західного етносу, взявшись за руки,  весело заспівали  гаївочки: «У Шпиколосах на горбочку», «Біда тому козакові», «Сім качечок», «Дай м’я, мамо, за ганчира», «На городі біла глина», «Чорна гречка, білі кінці», які, можливо, дещо змінилися з плином часу, проте не втратили своєї актуальності. Продемонстрували  ігри – забави: «Ти, Іванчику», «Ходить качур, ходить», «Вербова кладочка», які виконували під час  Великодній свят у своєму  селі.

 Приємні враження та позитивні емоції заполонили душу кожного.

 ( відео «Золочів.нет)