неділя, 13 листопада 2016 р.

Шевченковому "Заповіту"-170!

Під такою назвою, 25 грудня,  з учнями 6-7 класів мною проведено виховний захід.

Портрет Шевченка, вишитий «Заповіт», плакат, «Кобзар», буклет, збірка авторських поезій свідчили про шану великого сина України.  Інтонаційно та виразно читала «Заповіт» учениця 7 класу  Валентина Дацків. Авторські поезії, присвячені Великому Кобзарю декламували юні читці – учениця 6 класу Ярина Рибка та семикласниця Діана Гринчишин. Усі мали можливість послухати звучання «Заповіту» народним артистом П. Панчуком. Присутні стоячи заспівали славнозвісний «Заповіт».

субота, 12 листопада 2016 р.

Відкритий інтегрований урок з української літератури та музики у 7 класі

Тема уроку. Література рідного краю. Вивчення творчості поета-земляка Михайла Кутного.



Участь у районному фестивалі Великодніх гаївок

У неділю, 15 травня 2016 року, у церкві Всіх Святих Землі Української м. Золочева відбувся районний фестиваль "Великодня радість". Учні 4-9 класів нашої школи під керівництвом учителів Рибки М.П. та Курпіти Н.П. були активними учасниками цього торжества. Інтонаційно та виразно декламували юні читці вірші, присвячені світлому Воскресінню Христовому. З їх уст мелодійно звучали гаївки " У Жукові на видочку", " Ку-Ку, ку-ку", "Ходить качур, ходить", " Вербова кладочка". Приємні враження, подяка від  о. Сагана та фотографії залишаться в пам'яті всіх.




                                   




Участь у районному фестивалі Великодніх гаївок

У неділю, 15 травня 2016 року, у церкві Всіх Святих Землі Української м. Золочева відбувся районний фестиваль "Великодня радість". Учні 4-9 класів нашої школи під керівництвом учителів Рибки М.П. та Курпіти Н.П. були активними учасниками цього торжества. Інтонаційно та виразно декламували юні читці вірші, присвячені світлому Воскресінню Христовому. З їх уст мелодійно звучали гаївки " У Жукові на видочку", " Ку-Ку, ку-ку", "Ходить качур, ходить", " Вербова кладочка". Приємні враження, подяка від  о. Сагана та фотографії залишаться в пам'яті всіх.




                                     Щовесни, коли тануть сніги,
                                     І на рясті просяє веселка,
                                     Повні сил і живої снаги,
                                     Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Такими словами розпочала виховний захід «Йдемо до Тараса» девятикласниця Галина Погончук. На видному місці вишиті портрет Кобзаря та славнозвісний його «Заповіт». В атмосфері духовного піднесення та глибокого патріотизму, під керівництвом вчителя української мови та літератури Г.Г. Богонюк, звучали з уст учнів 5-9 класів поезії Великого Тараса. Мелодійно, під акомпанування вчителя музики Н.П. Курпіти, линули пісні «Думи мої, думи мої», «На високій дуже кручі». Душевно доторкнулися до світлої пам’яті поета учениці 4 класу:Соломія Білецька і Василина Гриневич, Ірина та Олена Дуданець, сплітаючи з квітів вінок  та виконуючи пісню «Підемо, подруженьки».
Під керівництвом учителя української мови та літератури М.П.Рибки увазі глядачів були представлено інсценізації творів Шевченка. Відповідно до змісту свої артистичні здібності проявили  учень 6 класу Іван Довгий та учениця 5 класу Мар’яна Колюбінcька, декламуючи поезію «Мені тринадцятий минало». Особливої уваги, за оригінальність виконання ролей балади «Тополя», заслужили дівчата-семикласниці: Валентина Дацків (автор), Марта Біловус (мати), Тетяна Білінська (ворожка). Найбільш яскраво виступила Діана Гринчишин, виконуючи роль тополі. Майстерно прозвучала із балади пісня  «По діброві вітер виє» у виконанні вчителя М.П. Рибки. Зі словами вдячності звернулася до присутніх директор школи. Завершилось свято виконанням віщого Шевченкового «Заповіту».

Проведення уроків української мови з використанням своїх творчих доробків




Участь в обласному конкурсі молодих прозаїків ім. Катрі Гриневичевої

Робота
учасника обласного етапу
      конкурсу молодих прозаїків
 ім. Катрі Гриневичевої
учениці 7 класу
Жуківської ЗОШ І-ІІ ступенів
Рибки Ярини Володимирівни
вчитель Рибка М.П.

                                                       Калиновий цвіт
                                                            Оповідання
Це було давно, ще тоді, коли сестричка Ганнуся була малою. Неподалік нашого будинку посадила вона  кущ калини. Ростила його, доглядала, разом з ним і підростала сама. Чим більше  про нього турбувалася, тим швидше він оживав, наповнювався цілющою силою рідної землі.
Яка ж то радість та втіха була! Щодень милувалася калиною: - На ній і листячко, і цвіт, і ягідки чудові! Хто не йде, то дивується: - Що то за калина така гарна?
Особливо весною любила сестричка спостерігати, як розкішно вона одягалася у пелюсткове вбрання. Китиці вкривалися тендітними білими квіточками, вгорталися в пахуче мереживо і навкруги плинули чудові пахощі. На повну силу квітував гіллястий кущик, що й сам дивувався своїм вмінням. Кожного дня співучі пташки губили свій голос у дрібних листочках.
І всі ці приємні враження глибоко запали в душу сестри. Та чомусь засумувала вона, ніби відчувала розлуку.
І так сталося. Своєю дівочою красою  зачарувала Ганнуся юнака. Закохався він й запропонував їй руку і серце, і проживання далеко від рідного краю. Вона відповіла йому взаємністю. Та коли настав час відїжджати, підійшла вона до калини і тремтячими сльозами довго прощалася з нею. Із куща впало лише кілька крапель роси. Це були сльози жалю за нею, бо він теж її дуже любив.
 – Хай росте калина, – сестра всіх попросила. І в своїм серці понесла на чужину болючий спомин про неї. Калина росте, плоди має. І всім нам часто нагадує про рідну кровинку. Усміхаються червоні грона, ніби  в намисто повпліталися, а  часто сумують, інколи плачуть, бо довго не бачать сестри.
Минали роки, але надія на зустріч із калиною додавала Ганнусі сил.
Та ось прокинувся на Україні вітерець, розбудив  кущик. Загомоніли листочки, загойдалися квіткові кетяги. Зірвав вітер білі пелюстки і поніс дарунок для Ганнусі геть за обрій, через ліси і поля, села і міста далеко на чужину. Побачила їх  Ганнуся і стривожено гукнула:
–Які гарні пелюстки, мов зачаровані панянки!
І любязно звернулася: - Звідки ви тут узялися?
Поклала пелюстки на долоню, пригорнула до серця і відчула материнське тепло. І їй почувся тихий тужливий  голос живої і рідної калинової мови.    Це шепотіли пелюстки:
–Ми калиновий цвіт, той що ти доглядала. Як сумно нам без тебе, дорога!
Нехай тобі сняться в солодких снах рідна оселя і дорога до неї. Повертайся додому, бо там найкраще місце на землі!
І враз защеміло у Ганнусинім серці:
–Я повернусь, я скоро повернусь!
   Рідна хата, батьківський поріг ще довго були в її уяві.  І скільки разів обтирала  сестричка  сльози з лиця, стільки разів в її очах розквітав незабутній кущ калини.

                                                                 2016 р.

пʼятниця, 11 листопада 2016 р.

Шевченкові урочистості

                                     Щовесни, коли тануть сніги,
                                     І на рясті просяє веселка,
                                     Повні сил і живої снаги,
                                     Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Такими словами розпочала виховний захід «Йдемо до Тараса» девятикласниця Галина Погончук. На видному місці вишиті портрет Кобзаря та славнозвісний його «Заповіт». В атмосфері духовного піднесення та глибокого патріотизму, під керівництвом вчителя української мови та літератури Г.Г. Богонюк, звучали з уст учнів 5-9 класів поезії Великого Тараса. Мелодійно, під акомпанування вчителя музики Н.П. Курпіти, линули пісні «Думи мої, думи мої», «На високій дуже кручі». Душевно доторкнулися до світлої пам’яті поета учениці 4 класу:Соломія Білецька і Василина Гриневич, Ірина та Олена Дуданець, сплітаючи з квітів вінок  та виконуючи пісню «Підемо, подруженьки».

Під керівництвом учителя української мови та літератури М.П.Рибки увазі глядачів були представлено інсценізації творів Шевченка. Відповідно до змісту свої артистичні здібності проявили  учень 6 класу Іван Довгий та учениця 5 класу Мар’яна Колюбінcька, декламуючи поезію «Мені тринадцятий минало». Особливої уваги, за оригінальність виконання ролей балади «Тополя», заслужили дівчата-семикласниці: Валентина Дацків (автор), Марта Біловус (мати), Тетяна Білінська (ворожка). Найбільш яскраво виступила Діана Гринчишин, виконуючи роль тополі. Майстерно прозвучала із балади пісня  «По діброві вітер виє» у виконанні вчителя М.П. Рибки. Зі словами вдячності звернулася до присутніх директор школи. Завершилось свято виконанням віщого Шевченкового «Заповіту».





Досвід, практика, навчання

Під час проведення Тижня рідної мови вчителем Рибкою М.П. проведено відкритий урок української мови у 6 класі. Присутніми були вчитель-практикант О. Буняк та молодий вчитель історії І.Я. Сипко.
Урок  обгрунтований, насичений цікавим змістом. Вдало використано різні форми те методи роботи, інтерактивні вправи, випереджувальні завдання. Діти вміло писали диктант на компютеру. Вони здійснили гостини у Країну звязного мовлення, побувавши у Студії «Іменник». Переглянувши ряд передач: «Факти», «Свобода слова», «Інтервю», «Служба розшуку», «Ти – редактор, я – дивак» виконували різноманітні завдання. З метою активізації пізнавальної діяльності  учнів,  учитель доречно використала власні інновації – авторські посібники з досвіду роботи « Диференційований підхід на уроках української мови», «Робота словесника над місцевою говіркою». Саме це дало змогу в кінці уроку побачити учням  «велику споруду» своїх знань з теми «Іменик».

Проведений мною  урок – це урок досвіду, практики і навчання як для дітей так і для молодих  учителів – початківців.

Ознайомлення з автобіографією письменника у формі авторської поезії

                                          Лесі Українці
                                            ( до 145- річного ювілею)
                             У Новоград-Волинську, у чудовім краю,
                             Леся народилась, я це добре знаю.
                             У чотири роки вона вже писала,
                             У п’ять – на фортепіано гарно грала.
                             Українську пісню з малих літ збирала,
                             Батькові сорочку Леся мережала.
                             Українкою назвала мати свою доню,
                             Словом грізним гартувала її тверду волю.
                             Перший вірш «Надія» Леся написала,
                             Коли їй тринадцять у житті минало.
                             Це Олені-тітці вірш цей присвятила,
                             Коли та в Сибіру у тюрмі сиділа.
                             Її гарні вірші часто я читаю,
                             «Давню казку», «Лісову пісню»
                             Також добре знаю.
                             Про весну прекрасну мріяла, гадала,
                             Коли хвора й бідна у ліжку лежала.
                             У вікно до неї весна завітала,
                              Й квіточки біленькі їй подарувала.
                              І зраділа щиро стомлена душа,
                              Ти ж бо, наша Лесю, завжди молода!
                                               
                                     Майстру слова
                              Подільський край – земля Михайла,
                              Тут Коцюбинський змалечку зростав,
                              Брюнет, стрункий і худорлявий,
                              З глибоким блиском у очах.

                                В поставі елегантність і у мові,
                                І рівновага, гармонійність теж,
                                Був людяним і чесним, і правдивим,
                                Ще й  квіти він любив безмеж.

                                 Читав багато, знав аж девять мов,
                                 Та й почерк був у  нього  гарним і виразним,
                                 Великий майстер слова він,
                                 Захоплювався всім прекрасним.

                                  Михайло прагнув до добра й краси,
                                  Шукав їх у житті людському,
                                  І часто чув він запах чебрецю,
                                  Й бриніла в серці рідна мова.

                                  Та особливо Україну він любив,
                                   Людей і мальви, пісню українську,
                                   Вони завжди були із ним,
                                   Любив всім серцем землю материнську.

                                   І спадщину для нас він залишив –
                                   Мистецькі твори,
                                   Глибокі задуми й художній смак,
                                   Не зникнуть в памяті ніколи.

                                              Життєпис
                                   (до 290- річчя Г.С. Сковороди)

                                 У Полтавськім краю, у сімї козацькій,
                                 Народився хлопець – Гриць Сковорода,
                                 Першу свою школу він пройшов завзято,
                                 Із музичним хистом в дяка – скрипаля.
                                 Грав він на сопілці й скрипці, і бандурі,
                                 І співав в капелі, й вірші він писав,
                                Добрий був учитель і філософ вмілий,
                                Та проте мандрівне вибрав він життя.
                                Курними шляхами заходив у села,
                                І зближався з людом, бо народ любив,
                               Тут байки читав він і казки малечі,
                               І бентежив думи змучені старечі.
                               Спадщину велику залишив для нас він,
                               Й мудрі афоризми – приклад для життя.
                              Світової слави й вдячність від народу,
                              Заслужив навіки наш Сковорода.
                

                                              Тарасу Шевченку
                                 В убогій хатині, в кріпацькім селі,
                                 У Григорія, батька Тараса,
                                 Маленький хлопчина зявився в сімї,
                                Та доля судилась нещасна.
                                 Тринадцять минало – ягнята він пас,
                                 І воду носив школярам,
                                 А сестри свої голубками звав,
                                 І з панством боровся завзято.
                                 Нужденне життя, голодні роки,
                                 І біль коло серця щоденний,
                                 За кривди людські, за страждання гіркі,
                                 Провів він життя у казармі.
                                 Жагу проявив велику свою
                                 До пензля, пера і грізного слова,
                                 Будив, закликав і твердо стояв,
                                 Щоб вільна була наша мова.
                                 Послання писав поколінню своєму,
                                 І тим, хто помер, хто живе, і буде ще жити,
                                 Чужого щоб вчились, свого не цурались,
                                 Вкраїну, щоб вміли любити.
                                 Кохайтесь, дівчата вкраїнські мої,
                                 Та лише не з москалями,
                                  Благав наш поет і просив, і навчав
                                  У творах своїх і поемах.
                                  Та хто ж «Катерини» із нас не читав?
                                  Хто «Наймички» з нас ще не знає?
                                 «Причинни», «Кавказу» і «Сну» не видав?
                                  І збірки «Кобзар» ще не має?
                                  Ця книга у кожного є на столі,
                                  Ця книга із книг – всім відома,
                                  І кожен читає її залюбки,
                                  Бо ж вічна вона, як і мова.
                                  Подяку сьогодні складаю Тобі,
                                  Поете наш, славний Кобзарю,
                                  І квіти кладу, і схиляю чоло,
                                  І в краще майбутнє я вірю.
                                  Слова «Заповіту» співаємо всі,
                                  І будем його памятати,
                                  В сімї нашій славній, великій, новій,
                                  Тебе не забудем, Тарасе!

                                        Тарас – художник
                                   
                               Тарас-художник малював картини,
                                     Нетлінні нам шедеври залишив,
                                     Це серію офортів «Живописна Україна»,
                                     А також ще портрети він творив.

                                    Спочатку це були олійні лиш полотна,
                                     Пізніше акварельні вподобав,
                                     В умовах заслання – графічні всі роботи,
                                     До них Тарас велику жагу мав.

                                     Тож ми сьогодні скажемо: «Спасибі»,
                                     За ті полотна, що для нас створив,
                                     Нехай же вічна слава не загине,
                                         Бо знаємо, для нас боровсь і жив

четвер, 10 листопада 2016 р.

Вітаємо таланти

Вже стало доброю традицією вітати у школі учасників та переможців шкільних та районних олімпіад та конкурсів. Саме з метою створення позитивного ставлення до талановитих дітей, даючи їм шанс на розуміння й повагу з боку батьків та всіх учасників навчально-виховного процесу, під керівництвом завуча школи М.П. Рибки проведено таке свято.
Виступаючи зі вступним словом, я наголосила, що таланти завжди родом з дитинства. Кажуть, що кожна людина народжується із зерном у руці, тільки треба знайти поле, де б це зерно проросло. І саме школа дає можливість кожному розвивати свої здібності і таланти.

Участь в олімпіадах і конкурсах –це щоденна праця на уроках  і після них, в школі і вдома, з учителем і самостійно. Сьогодні шана і вдячність всім учасникам і переможцям олімпіад і конкурсів, а також учителям, які є співавторами успіхів. Нам є ким пишатися! Є потенціал творчих особистостей! Свято продовжили ведучі Білінська Т. (уч. 7 кл.) та Погончук Г. (уч 9 кл. Під звуки маршу школа вітала найрозумніших, найкмітливіших, найдопитливіших учнів : Білецьку С. (уч 4 кл.), Колюбінську М. та Курпіту В. ( уч 5 кл.), Рибку Я.(уч.6 кл.), Дацків В.  та Гринчишин Д.(уч.7 кл.), Довгу Л. та Фрияк Н. ( уч. 9 кл.). Під бурні оплески обрано Магістра наук – ученицю 7 класу Дацків В. На свято завітали: хлопчик Інтелект, Софія – Богиня Мудрості зі своїми дочками Красою, Добротою та Істиною. Вони інтонаційно та виразно декламували вірші, вітаючи наших розумників та вчителів. Підводячи підсумки їх участі у цих заходах, зі словами вдячності виступила директор школи Н.В. Гнатів та вручила Подяки.

Свято останнього дзвоника

Традиційне свято Останнього дзвоника гостинно завітало у Жуківську ЗОШ І-ІІ ст. і зібрало на урочистій лінійці учнів, учителів, батьків, гостей.
Свято розпочали учні 6-7 класів. Право підняти Державний прапор надано семикласникам Біловус Марті та Герусу Миколі. Урочисто і піднесено прозвучав Державний гімн України. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих воїнів АТО.
Школа навстіж відкрила двері і під звуки маршу та бурні оплески, встелення пелюстками доріжки, поряд з першою вчителькою Г.Б.Семираз, класним керівником Г.Г.Богонюк та батьками вийшло восьмеро красивих, змужнілих та обізнаних випускників, які зайняли почесне місце на урочистій лінійці. Зі словами найщиріших привітань до них звернулася директор школи Н.В.Гнатів. Про підсумки, вітання й перемоги виступила завуч школи М.П.Рибка.
 Вони повязали памятні стрічки «Випускник 2016». За відмінні успіхи у навчанні учням 4-7 класів вручені Грамоти районного відділу освіти. За перемоги у районних заходах та участь у конкурсах «Соняшник», «Кенгуру» та «Геліантус» -  Дипломи та Сертифікати (уч. 4- 9 кл.).
Щасливих доріг випускникам, добра і радості побажали усім присутнім депутат районної ради Р.Г. Ящук та сільський голова П.Білецький. На світлі життєві стежини благословляв випускників о. Михайло Довгий.
З найкращими побажаннями звернулися до них наймолодші школярики – учні 1,2 класів. У їх виконанні дзвінко прозвучала пісня «Дзвоник останній».
Вітання випускникам, вдячність батьків учителям  звучали з уст батька Семчишина І.Ф. Слова прощань, мелодійні пісні «Першій вчительці», «Спасибі, вчителю», «За долю дякую батькам» дарували випускники усім присутнім.
 Щоб мрії випускників  здійснилися у вись злетіли синьо-жовті кульки. Провісником незвіданих доріг став прощальний вальс. Подяки батькам випускників за хороше виховання дітей, музика, зйомки, усмішки й сльози радості продовжили свято.



                           

Свято-конкурс власної поезії


Конспект уроку української мови у 5 класі

                            Гостини у Країну  Звязного Мовлення       5 клас
Тема:  Написання листа. Адреса.
Мета: закріпити знання учнів  про один із видів ділового мовлення – листування; формувати навички грамотного письма і вміння правильно і змістовно будувати лист, уживаючи звертання, вставні слова,етикетні формули; підписувати конверт; закріпити практичні навички культури мовлення; виховувати шанобливе ставлення до людей, збагачувати, уточнювати словниковий запас дітей.
Обладнання: конверт, зразки листів, лист М.Коцюбинського, словничок Всезнайки, пам’ятки для написання листів, підручник, авторське крісло,поштова скринька, сумка,символічний листоноша, музика.
Міжпредметні зв’язки: українська література, християнська етика, історія.
Тип уроку: формування знань, умінь і навичок учнів з використанням
                     елементів гри.
Очікувані результати: учні закріплять знання про листування та практичні
                                          навички культури мовлення, удосконалять вміння
                                         грамотного  письма і  змістовного складання листа,
                                        підписування конверта.
                                                                                 Епіграф
                                                                                Пишіть листи і надсилайте вчасно,
                                                                                Коли їх ждуть далекі адресати,
                                                                                Коли є час, коли немає часу,
                                                                                 І коли навіть ні про що писати
                                                                                                                Ліна Костенко

                                                                        Хід уроку

І.  Організаційний момент
    1.  Вчитель:             Сьогодні у нас незвичайний урок,
                                       Сьогодні ми зробимо ще один крок
                                       В країну прекрасну, в країну чудову,
                                       Що так нас чекає й збагачує мову.
Отже ми, діти, в черговий раз поринемо в цікаву Країну Зв’язного  Мовлення, тому  ж
                                        Усміхніться всім навколо:
                                        Небу,сонцю, квітам, людям,
                                        І тоді обов’язково день тобі веселим буде!
2.  ( Стук у двері) Листоноша: Доброго дня усім!
     Я – Листоноша. Від Всезнайки дізнався, що у вас сьогодні цікава гостина у Країну Звязного Мовлення. Але чи можна потрапити у цю Країну без квитка? Звичайно, ні! Отож, від агентства Укрпошти я приніс вам листи, у яких ,надіюсь, є ці квитки. (Учитель відкриває конверти, зачитує, прикріплює один із листів, у значенні епіграфа, на видному місці)
 3. Роль синоптика  
    - Хто скаже, про що буде йти мова на сьогоднішньому уроці?
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
 Вчитель. На сьогоднішньому уроці ми будемо вчитися грамотно і правильно писати листи, навчимося як підписувати конверт ( доведення мети).
-        Запис  у зошити теми та епіграфа уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1.    Випереджувальні завдання. Інформація «Довідкове бюро».
 Історія написання листа.
*Найдавніше послання археологи віднайшли в Ірані. Воно було написане  2000 року до нашої ери. Його автором був молодий закоханий юнак на імя Гіміса. У своєму посланні він запрошував дівчину, яку звали Дасбуай на побачення. Цей «лист» був витесаний на камяній брилі вагою понад 16 кг.
У 15 ст. в багатьох університетах Європи вивчали епістолографію – науку про листи. Їх мета – бажання навчити людей правильно писати послання.
*Ще з українських казок ми знаємо, що листи передавали за допомогою поштових голубів. Їм під крильця прив’язували маленькі клаптики паперу.
Вперше слово «пошта» згадується в угоді між Росією та Польщею у 1667 році. В Україні поштовий зв'язок  почали запроваджувати з 1672 році. Десь 150 років тому в Англії виникла сучасна форма листа.
2.Проблемне запитання.
   - А чи знаєте, на якому транспорті подорожували листи?
    ( Спочатку пошту перевозили кораблями, пароплавами, літаками, потягами).
Вчитель. На уроках мови ми вчимося спілкуватися, а описати подію, свято чи щось інше можна у листах. Як не прикро, ми живемо у той час, коли написане слово втратило свою магію. У сучасної молоді думки про лист власного написання можуть зявитися лише у сні. Краще відправити СМС, а листи – це минуле сторіччя, - скажете ви. Ні?
3.    Інтерактивна вправа. «Мікрофон».
-        Чи згідні ви з такою думкою?
Вчитель. Отож якщо ти хочеш поспілкуватися з людьми якимось оригінальним способом – забудь про телефон, замість цього візьми ручку і перенеси свої почуття на папір.
ІV. Робота над формуванням вмінь писати листи та підписувати конверт.
1.    Актуалізація опорних знань.
-        Пригадаємо, що таке лист? Для уточнення використаємо словничок Всезнайки.
       2. Робота зі словником Всезнайки.    
*Лист – це один із засобів спілкування між людьми, це аркуш паперу з письмовим повідомленням. (запис у зошити)
Коментар учитель. Лист – вид індивідуальної творчості, це текст, написаний у формі звернення до певної особи. Лист може розповідати  про певні справи, спитати, принести радісну чи сумну звістку. Листи надсилають поштою у конвертах. Відомо, що найбільше листів написав Джорж Шоу-250 тис.
Листи бувають: особисті (приватні) та ділові (службові) – запис у зошити.
В особистому  листуванні існують певні традиції.
Ось його структура, вміщена у підручнику на стор. 234 :
-        звертання до того, кому адресовано лист ( ввічливість, повага,ніжність);
-        основний зміст листа (виклад того,що хочуть сповістити та обов’язково запитати про здоровя та життя співрозмовника);
-        побажання, прощання;
-        імя того, хто написав;
-        дата. 
3. Читання  зразка листа, його аналіз. Вправа 519
       4.Читання листа М. Коцюбинського до сина та його аналіз.
« Дорогий сину, дякую тобі за листа. Знаєш, я був приємно здивований, що ти став краще вчитися, братися за навчання. Може ти й справді можеш закінчити чверть без трійок. Чи задоволена тобою мама? Шануйся, сину. Не залишай маму саму, частіше бувай з нею.
Обіймаю і зичу добра.
Будьмо ж.                                                                           Твій тато.»
1923 р.
                      *Листівка – поштова картка для відкритого листа. ( запис у зошити)
                     *Адресат – той, кому призначено лист.
* Адресант – той, хто надсилає лист.
* Адреса – позначення чийогось місця проживання.
* Конверт – пакет із паперу, у який вкладають лист.
   ( Конверти вперше придумали в англійському містечку Брайтоні у 1820 р. і називалися «мішечками для листів».
*Марка – знак оплати поштових зборів, «проїзний квиток листа».
*Пошта – установа, яка здійснює пересилання, доставку листів, періодичних видань, документів, грошових переказів, посилок.
  (Протягом року в середньому через Укрпошту проходить 75 тонн газет і журналів, якими можна встелити територію 5-ти областей України.
*Індекс – цифровий показник поштового відділення.
* Пам’ятник листоноші – єдиний у світі пам’ятник, споруджений на
   Закарпатті
    5. Розгляд конверта і його підпису.
        - Практична робота. Вправа 521.
    6. Пам’ятка написання листа.
        - Пиши грамотно й акуратно
        - Послідовно викладай думки
        - Доводь кожну думку до кінця
        -  Нову думку починай писати з абзацу
        -  Не забувай поставити дату.
І. Франко писав: Якби ти знав, як много важить слово,
                               Одно сердечне теплеє слівце,
                               Глибокі рани серця як чудово
                               Вигоює – якби ти знав оце

Будьте уважні до адресата, дбайте про його настрій.  Памятайте  про кличний відмінок: бабусю, люба сестричко, дорогий друже.
7. Самостійна робота. Написання  листів воїнам АТО. 
8. Авторське крісло ( зачитування  особистих листів).
                                      Лист від матері    
                       То нічого, синочку, що в листі три рядочки,
                       Що до мами багато ти не встиг написати,
                       Я твої три рядочки по чотири разочки
                       Буду, рідний, читати і їх буде багато.
Якщо ви в листі забули щось написати, то після дати можна написати постскриптум – це приписка в листі і позначається «Р.S.” ( що означає з латинської мови «після написання»).
Наприклад:   Р.S. Обовязково приїжджайте до нас в гості. Обіцяю буде весело.
V. Підсумок уроку. Ось і добігає наш урок до кінця. Зроблено було багато. Тож підведемо підсумок своєї роботи.
1. Відгадати загадку.      Ми хоча і не крилаті , летимо в міста і села,
                                              Несемо для вас усіх звістки щирі і веселі.   ( Листи)
2. Аналіз епіграфа уроку
3. Складання сенкану
  Лист
Радісний, душевний
Розповідає, повідомляє, знайомить
Я знаю, як писати листа
Я вмію писати  листа
3.Проблемна ситуація.   Як ви гадаєте, чи може сьогодні електронне листування замінити традиційне поштове?
3. Інтерактивна вправа «Незакінчене речення…»  
  -На уроці я дізналася… , збагатилася…
  - Чи задоволені результатами своєї роботи?
  -  Чи справдилися наші очікувані результати?
4. Мотивація оцінок.
VІІ. Домашнє завдання.
- Продовженням класної роботи буде домашня : опрацювати теоретичний матеріал ( стор. 234), написати лист у майбутнє за зразком вправи 522.
                               Ось і закінчився наш урок.
                               Та завтра вранці знов все оживе,
                               покличе вас в незвідане, нове.