Андріївські вечорниці у Жуківській ЗОШ І-ІІ ст.

З метою поглиблення знань учнів про звичаї та обряди українського народу, захоплення його унікальною культурою, виховання любові до всього прекрасного сприяли шкільні Андріївські вечорниці, проведені з учнями під керівництвом  вчителів М.П. Рибки та Н.П. Курпіти.

На видному місці макет сільської хати. Стіл, накритий вишитою скатертиною, на столі пиріжки в макітрі, узвар у глечику, яблука, вишиті рушники, лави.

Під звуки фонограми української пісні «Сиджу я край віконечка» входить у хату, в святковому одязі господиня, учениця 8 класу Валентина Дацків. Порається біля столу і всіх радо вітає  наголошуючи, що колись молодь організовувала своє дозвілля на честь Святого Андрія в особливій формі – на вечорницях. «Це давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії. І сьогодні ми хочемо повернути їй життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь», - підкреслила вона.

У хату ввійшли дівчата, несучи з собою певну роботу. Ярина вишивала рушник на щастя, на долю. Марта чистила квасолю для приготування смачненького борщу,  Тетяна з господинею

дерли пір’я для подушок,  а Діана лускала кукурудзу, наспівуючи пісню «Цвіте терен».

З дзвінкою колядою «Добрий вечір тобі» прибули на вечорниці хлопці. Та ось з’явився на порозі парубок Андрій із в’язкою бубликів на шиї та з великим гарбузом у руках, який вручила йому дівчина Одарочка.

З цікавістю розказала тітка Олена легенду про Андрія Первозваного та про отой звичай – відзначення Андріївських вечорниць.

З великою охотою та цікавістю проводили хлопці та дівчата різні конкурси, ігри та забави. А які ж вечорниці без Калити? Хлопці високо прив’язали сонячну Калиту. Паном Калитинським обрано Івана Довгого, учня 7 класу. Він першим відкусив трішки Калити. Всі інші хлопці теж по черзі кусали її, віривши, що на Андрія обов’язково кожен повинен відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішим та сильнішим.

Дівчата пригощали всіх смаженими пиріжками, яблуками та узваром. Співали та переспівували українські народні пісні.

Надіємось, що спомин про шкільні вечорниці ще довго бринітиме в серці кожного. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Тож бережімо цю прекрасну невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість та гумор нашого народу.

                                                                                                         Виконавець учитель  М.П.Рибка