Участь учня 8 класу Жуківської ЗОШ І-ІІ ст. у районному конкурсі читців поезії В. Сосюри, приуроченому Міжнародному дню рідної мови та зайняте ІІІ місце.

Участь в обласному конкурсі молодих прозаїків ім. Катрі Гриневичевої учениці 8 класу Жуківської ЗОШ І-ІІ ст. Ярини Рибки (жовтень 2017 р.).
                                                                            Маки

                                                            Оповідання

Літо буяло у всій своїй красі. Милувалися  соняшникові поля. Їхні розкішні

голови не стомлювалися радісно кивати сонечку, яке своїми веселими

 промінчиками наповнювало світлом все навкруги. Дзвінко доносився пташиний

спів, чути було  дзижчання клопітких бджілок, які  жваво збирали нектар.

 Повітря прозоре, чисте, настояне соняшниковим ароматом. Усе раділо літу і

 здавалось  казковим.

Високі соняхи сміялися і весело перемовлялися між собою, хизуючись своєю

 красою. Лише маки, що росли обабіч поля журно мовчали, схиливши свої

голівки. Обізвався красень соняшник:

-        Нас пестить тепле, лагідне сонечко, колише літній вітерець. Наші

 пелюстки п’ють ранкову росу, наповняючись життєдайною силою. І тому ми

 такі високі, вродливі, нас шанують і цінять.  А ти, маче, гарно цвітеш, червоний

колір тобі до лиця. Але чому ви, як тільки розквітнете – уже й облітаєте? Мало у

 вас краси. Зірву я вас!

І враз стрепенулася квітка – мак і благально промовила:

-        Не рви нас! Не висмикуй з корінням! Не губи нашого цвіту! Нехай

горить і нагадує краплинки крові!

І тільки сонях простягнув свою руку, як почув з уст маку неймовірно цікаву

 історію.

-Тут спочивають герої, які загинули, захищаючи рідний край від ворогів. Вони

лягли у землю святу, і де впали їхні останні краплинки крові - ми, тендітні маки,

проросли.  Кров дідів наших вогненно розцвіла, забагряніла у наших пелюстках,

мов жар. А чорна наша серцевина – це журба, печаль і туга.

   Схилили маки ще нижче свої голівки, зронивши на землю сльозинки.

Защеміло серце соняшника. Нахилився він ближче, обняв квіти, пригорнув до

серця і промовив:

-        Я відчуваю, що це сльози матерів, дітей, сестер, дружин.

Тепер ніхто не зможе вас, дорогі мої, знищити! Ви оживаєте пам’ять

і розквітаєте на згадку про загиблих й  радуєте людей своєю красою.

І я теж нестримно намагаюся своїм сонячним дотиком доторкнутися до

серця кожного українця і об’єднати в одну велику родину!

Конспект уроку української  літератури у 7 класі

Тема: Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. Поезія «Лебеді материнства».

Мета:  проникнути  в  художній світ поета Василя Симоненка  та ознайомити учнів  з його творчим доробком, зокрема поезією «Лебеді материнства»; продовжити формувати в них навички виразного читання та  ідейно-художнього аналізу творів митця; розвивати усне мовлення школярів; виховувати почуття поваги та  любові до матері, до рідного краю.

Обладнання: портрет поета, виставка його книг, презентація, літературна карта, епіграф, ілюстрації до твору.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма уроку: урок  - інтерв’ю

Випереджувальне завдання: інформація про те, як виникло слово «мама».

Міжпредметні зв’язки: музика, українська мова

Змістова лінія: громадянська відповідальність

                                                                          Епіграф уроку:

                                                                         Скільки б не судилося страждати,

                                                                         Все одно благословлю завжди,

                                                                         День, коли мене родила мати

                                                                         Для життя, для щастя, для біди.

                                                                                                      В. Симоненко

                                                         Хід уроку

І. Організаційний момент

Учитель: Доброго дня, діти!

Сьогодні ми у черговий раз маємо можливість  поринути  у чарівний світ  української літератури.

Визначення емоційної готовності до уроку.

Але перш ніж розпочати урок, потисніть один одному руки і посміхніться. Подумки надуйте повітряні кульки, видихнувши в них поганий настрій і відпустіть. Отож позитивним настроєм поділіться із товаришами, нашими гостями і приступаємо до роботи. А допоможе нам мелодія пісні «Виростеш ти, сину». (звучить мелодія)

ІІ. Оголошення теми та мети уроку              

(На екрані висвітлюється тема і мета )

Учитель: Сьогоднішній урок ми присвячуємо творчості талановитого сина нашої землі – поету Василю Симоненку. Та відступимо від звичного вивчення його біографії, тому що часто скупі слова і цифри із життя людини не дають повного уявлення про саму особистість. І ще прагнемо, щоб наш урок не став лише бесідою (доведення мети), щоб він став уроком життя для нас, аби вчилися любити свою матір, свою Батьківщину так, як любив їх наш Симоненко. А епіграфом будуть слова, написані   самим серцем поета

                                                                      (зачитування епіграфа).

 *Запис теми й епіграфа уроку у зошити

Ми перегорнемо кілька сторінок життєпису юного митця. Його життя було коротким, але яскравим.

                       Двадцять вісім – це дуже мало,

                       Двадцять вісім – це наче й не жив,

    Він пішов за межу вічності недописавши, але залишив після себе чудові вірші, казки, новели, статті. Сподіваюся, що не тільки його твори, але й він сам стане нам близьким, рідним і зрозумілим, тому що поетичні рядки йдуть від його ніжного серця, палкого розуму, схвильованої і ранимої душі.

Відомий письменник О. Гончар назвав  Симоненка «лицарем на білому коні» в українській літературі. У давнину лицарем іменували середньовічного феодала, який належав до військово-дворянського стану, а нині цим словом характеризують самовідданого і благородного захисника, його творчість стає мовби частиною нашого буття. Він поправу заслуговує безсмертя у вічнім цвітінні життя.

ІІІ. Сприймання і засвоєння нових знань

 Учитель:   Ця  перша сторінка - нетрадиційна розповідь  про поета у вигляді інтерв’ю з ним. Пропоную уявити, що сталося диво, ви зустрілися з Василем Симоненком і берете у нього інтерв’ю. Про що ви запитали б поета?

*Інтерв’ю «Запитаю у Василя Симоненка»

                                                                                         

  Орієнтовні запитання дітей, а відповіді на слайді

1.     Шановний пане Василю, розкажіть про своє дитинство, навчання в школі.

2.     Чи все у студентські роки було  легким і цікавим?

3.     Як ви влаштували своє життя після закінчення університету?

4.     Які твори є у вашому творчому доробку?

(Відповіді на слайді)

1.      Народився на Полтавщині у 1935 році. Дитинство проходило у важкий час: війна, голод і холод, щоденний страх, окопчик під хатою. 

В одному із віршів Василь писав:                          

              В мене була лиш мати,

              Та був іще старий дід,-

              Нікому не мовив «тату»,

              І вірив що так і слід.

Навчання в школі було нужденним, чорнило з бузини, нестача паперу та книжок. Перші чотири класи  учився у рідному селі Біївцях, у старшу школу доводилось ходити щодня 9 кілометрів. Однак школу закінчив на відмінно, із золотою медаллю. Із спогадів матері Ганни Щербань: «Вчитися йому було, ой, нелегко. Важка була дорога до школи. Навесні чи восени – то ще нічого, а взимку – суща біда. Повоєнні зими були люті, сніжні. А пальто у Васі пошарпане, чоботи – діряві. Тільки жодного разу він не запізнився на урок».

2.     Вищу освіту здобував, навчаючись на факультеті журналістики Київського університету ім. Шевченка. Навчання було теж важким, бо відчував нестатки, але цікавився усім і писав.

3.      Після закінчення університету працював у газетах «Молодь України», « Черкаська правда», «Робітнича газета».

                                                                                     

4.     За коротке життя поета чимало добрих справ і творча праця. Відомі його збірки творів «Тиша і грім», «Вино з троянд», «Поезії» та ще книжечка для дітей. Поет звертався до різних жанрів та форм. Він автор громадянської патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових нарисів і казок для дітей, щоденникових записів.

*Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Учитель: А зараз, діти, ми заглянемо у комірки пам’яті і пригадаємо, які казки В. Симоненка вам відомі («Цар Плаксій і Лоскотон», «Казка про Дурила», «Подорож у Країну Навпаки»).

                                                                                                     

Учитель: Сьогодні ми ознайомимося з поезією В. Симоненка «Лебеді материнства».

- Як ви вважаєте, чому поет назвав поезію «Лебеді материнства»?

(Діти висловлюють свої думки)

(Назва поезії романтична. В. Симоненко знайшов яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен із нас любить землю, де народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав.

Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб висловити любов,- важко.

 В. Симоненко знайшов такі слова. Він зумів передати у поезії глибину любові до рідної матері й любов до нашої неньки – України у простих і щирих словах.                                                                        

Лебідь –це птах матері. Символ чистоти, милосердя і добра). Цікава її ритмічна будова, яскрава образність, близькість до народної колискової. Можливо, не кожна людина в Україні знає цей вірш, але крилаті рядки «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» відомі, певно, кожному.                                             

Композитор Анатолій Пашкевич написав до неї прекрасну музику. Ця пісня лише частина поезії,  силу впливу якої ми  відчули, слухаючи її мелодію на початку уроку.

 А зараз наше завдання -  переконатися ще і в силі її слів. Тому послухаємо поезію у прочитанні самого автора, запис якої зберігся у фондах радіо і є доступним для нас завдяки мережі Інтернет.           

1. Проблемне запитання

- Скажіть, будь ласка, яке враження справив на вас голос Василя Симоненка?

2. Дехто із вас, діти, працював над випереджувальним завданням  «Цікава інформація». Підготував коротке повідомлення про виникнення слова «мама».

( зачитування учнем)

Учень:

-        Слово мама –праслов’янське, воно утворилося з дитячого лепетання ма-ма. Символ життя, святості, вічності, любові – усе це мама. Матір-земля, матір- життя – найвеличніший образ багатьох слов’янських міфів. Через тисячоліття  дійшли до нас імена слов’янських богинь Берегині, Лади, Оранти, Богоматері – наймудріших порадниць і заступниць.

Учитель: Так, діти, у центрі уваги автора – мати. Найкраща, наймиліша, найрідніша у світі. Вона завжди в турботах і клопотах про своїх дітей. Втомлена постійною роботою, піклуючись про добробут сім’ї, мати і ввечері знаходить час попестити дитину, розповісти казку, заспівати колискову. І з’являються чарівні видіння: у хаті на стіні танцюють лебеді. І ніби чується тихесеньке тріпотіння їхніх рожевих крил. Ласкавий неньчин голос благає, щоб зорі опустились під вії синові. Наступає тихий, спокійний сон, який оберігатиме мамина турбота і велика, свята материнська любов. (слайд 12)

3.Ситуація спілкування. Інтерв’ю «Мікрофон».

*Якби до вас звернулися із запитаннями, скажіть як би ви продовжили речення:

- Моя мама  - найкраща у світі, адже вона…

- Я люблю свою маму найбільше за те….

- Коли б я був чарівником, то зробив би для мами ось що…

4.Робота  з текстом ( Читання поезії дітьми ланцюжком)

Учитель. Зараз, діти, ви доведете, що теж умієте виразно читати поезію.

*Бесіда за запитаннями

Учитель:

- Які емоції викликала ця поезія?

(Відповіді: - Читаючи поезію «Лебеді материнства», серце наповнюється любов’ю , ніжністю, радістю, святковістю).

- У цьому вірші –  ніжна синівська любов до матері і батьківщини.

- На мою думку, поезія нікого не може залишити байдужим і нагадує мені колискову).

-Інші запитання за підручником.

5.Створення проблемної ситуації

Учитель:

- А чи вмієте ви, діти, заспівати цю прекрасну пісню? ( спів дітей)

- Сформулюйте тему твору.(Орієнтовна відповідь учня- Материнська  любов до дитини, турбота за її долю). 

                                                                                   

- У яких рядках виражається ідея вірша?( «Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати. За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата»).

- Яка основна думка поезії? «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»). ( Запис у зошити)

Учитель: - У чому оригінальність побудови (композиції) твору?

-Твір умовно ділиться на дві частини:

1.Турбота матері про малого сина(до слів «лоскотали марево золотим cузір’ям)

2. Турбота про дорослого.

Початок поезії подібний до народної колискової, де мати вимріює щасливу долю своїй дитині. Отже, вірш-пісня написана у жанрі колискової.

А про що  друга частина?

Мати повчає і застерігає сина, бо багато в житті буває випробувань. «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги. Але за сином завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата». Тут непомітно образ матері переростає в образ України.

7.Інтерактивна вправа «Поміркуй»

Учитель: Чи актуальна ця поезія, на вашу думку?

( Поезія актуальна, адже все на землі - від жінки, від матері. Та особливо сьогодні актуальні рядки «І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі», «тугою прощання душу залоскочуть» і зроблять легшими навіть останні твої хвилини).

8. Робота в парах «Досліди».                                         

*Визначити які художні засоби використав  поет у цьому вірші?

-(У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети. Письменник чимало застосовує уособлень і метафор.)

-        „Заглядає в шибу казка сивими очима". Це уособлення.

„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

 Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріп „Темряву тривожили криками півні". Це метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви".

  Метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

Порівняння „лебеді, як мрії".)

У вірші чимало риторичних звертань: „припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії".

Звукова анафора „в" — „виростеш", „вирушиш", „виростуть" — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

„Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

„ Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „ тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

*Які образи є в поезії?                                                       

Образи ( лебеді, півні, зорі, лиман, марево, ніч, хата, верби, тополі).

„Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

 Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

ІV. Підсумок уроку.

Учитель: От і добігає наш урок до кінця. Сказано було багато. Ми повинні подякувати. Поміркуйте, кому ми маємо дякувати насамперед?

*Рефлексія.

1.Продовжте речення

- Ми висловлюємо подяку… ( поету В. Симоненку)адже його поезія змушує замислитись над проблемами, щоб змінити світ на краще і ще дужче любити рідну землю українську.

2.Скажіть, що ви можете взяти від В. Симоненка у власну життєву мандрівку?  Чим збагатилися?(Обмін думками).

Учитель: Так, діти, взявши знання, набуті на уроці, ще раз пересвідчилися, що вам є з чим вирушати в самостійне життя. Адже поет прикладом власного життя показав, як потрібно шанувати батьків. Очевидно, він послуговувався у своєму житті Божою заповіддю: « Шануй батька твого і матір твою…».

Тож будьте для своїх батьків люблячими дітьми, гідними високого слова син чи донька, вдячними за те, що вони для вас зробили.

3.Обіцяємо, що…. (любов до рідної неньки та матері-землі передамо наступним поколінням).

4. Чи досягнули ми  поставленої мети?

Учитель: Дивлячись на вас, радію, що ви не байдужі до вивчення літератури, до творчості славетних синів рідного народу, зокрема В. Симоненка. Адже ви переконалися, що дивосвіт української літератури без творчості Симоненка був би неповним. Варто зазначити, що на могилі поета в Черкасах викарбовано останні два рядки вірша. Як ви думаєте, чому?

                                                                                                     

Хочу завершити наш урок словами Василя Бута, директора середньої школи на Полтавщині, у якій навчався В. Симоненко

                                 Свій шлях у всіх колись кінчається,

                                 І майже кожному до ніг кладуть вінки,

                                 Одні жили, помруть і забуваються,

                                 А інші пам'ять залишають на віки.

                                 На їх могилах виростають бур’яни і квіти,

                                 Бо тіло тлінне, та душа жива,

                                 І для народу вічно будуть жити-

                                 їх пам'ять, совість і палкі слова.

                                 Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

                                 То в кожнім слові кожного вірша –

                                 Живий поет, поки живі є люди,

                                 Бо в кожного із нас живе твоя душа.

                                 І хоч землею стисло тобі груди,

                                 Та голос твій лунає звідтіля:

                                 «Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                                  Поки живий він буде – житиму і я!»

      *Оцінювання й мотивація навчальних досягнень учнів

   Учитель:           Усміхніться! І будьте щасливими!

                               І, як пісню, життя проживіть,

                               І під буднів сірою зливою,

                               Барви серця свого збережіть!

 V. Домашнє завдання

Учитель: Наша робота не завершується, ви її продовжите вдома.

Отже на наступний урок:

    -вивчити уривок вірша напам’ять;

    оскільки серед вас є члени редколегії, то вам слід :

-        на основі почутого сьогодні на уроці оформити стінну газету ( 2 учні);

-        скласти сенкан про Україну( 1 учень), про маму(1учень);

-        записати прислів’я про Батьківщину (1 учень);

на цілий рік – прочитати ще більше поезій В. Симоненка;

завдання на все життя - Любити Україну і матір свою, бо вони у вас єдині!

                            Авторська поезія, присвячена Міжнародному Дню рідної мови
                                                             Рідна мова

                                          Рідна мова чиста, як роса,

                                          І цілюща, мов жива вода,

                                         Квітка ніжна і чудова,

                                         Запашна вкраїнська мова.

                                        Солов’їна мово, Кобзареве слово,

                                        Розцвітай над світом веселково,

                                        Щоб пізнали всі твої скарби,

                                         Ти дзвени, дзвени і не мовчи!

Конспект відкритого уроку у 6 класі.Урок позакласного читання. Творчість Марійки Підгірянки. « У чужому пір’ю».

                                         (урок-  театральне дійство, інсценізація)

Мета: розширити знання учнів про художню книгу, її тематичне, ідейно-художнє розмаїття; ознайомити із творчістю Марійки Підгірянки; спонукати школярів до самостійного читання, до роздуму над прочитаним; формувати вміння коментувати найцікавіші епізоди твору; розвивати творчу уяву, фантазію; виховувати почуття патріотизму, любов до читання художніх творів.

Обладнання: портрет письменниці, вишитий настільник, видання творів, символічний рушник, елементи костюмів та декорацій, ноутбук, презентація.

Теорія літератури: ліричний твір, драматичний твір, герої твору, театральне мистецтво.

Випереджувальні завдання: короткі повідомлення про письменницю.

Тип уроку: бесіда з позакласного читання з елементами нетрадиційного уроку (урок-театральне дійство, інсценізація)

Змістова  лінія: громадянська відповідальність

                                                                                              Епіграф:

                                                                                              Радість, щастя, доля –

                                                                                              лиш в ріднім краю.

                                                                                                      Марійка Підгірянка

                                                                Хід уроку

І. Організаційний момент

Учитель.     Ось продзвенів уже дзвінок,

                      В гості йде до нас урок.

Але урок нетрадиційний, урок позакласного читання з елементами театрального дійства, а точніше, інсценізації.

Сьогодні, діти, у нас в гостях…, тому я в першу чергу хочу звернутися до вас…і наголосити, що ми з шестикласниками насмілилися запросити вас і дуже раді вам, тому що разом  зможемо поринути у чарівний світ української літератури.

Хочу, щоб від нашої зустрічі залишилися хороші враження.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Учитель. Гарний твір – це справжній друг. Він порадить, розрадить, допоможе, розширить  кругозір. Оскільки вашим домашнім завданням була випереджувальна робота, то ми поговоримо про твір «У чужому пір’ю», який ви прочитали самостійно, ви представите уривок інсценізації та  підготовлені повідомлення  про письменницю, і разом ми відкриємо для себе нову літературну  зірку – Марійку Підгірянку, яку бачимо на портреті. Під таким лагідним  псевдонімом - Марійка Підгірянка, у знак любові і пошани до рідного прикарпатського  краю, увійшла жінка-гуцулка, вчителька у храм письменства. Справжнє прізвище її Ленерт-Домбровська Марія Омелянівна. На літературній ниві її знають як поетесу, прозаїка, пісняра, казкаря, драматурга, перекладача. Майже кожен  поетичний твір – то вболівання за долю неньки України. ( Запис у зошити теми уроку)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Розпочнемо свою роботу евристичною бесідою.

-        На дошці у нас символічний рушник. Як ви думаєте? Чим є рушник у житті українців?

( життєва дорога, ним зустрічають новонароджених,  його стелять під ноги на щастя і долю нареченим, ним проводжають в останню дорогу).

-        Якими кольорами  його найчастіше вишивають? ( чорними і червоними)

-        Що символізують чорний і червоний кольори?

Учитель. Сьогодні ми будемо «вишивати» на цьому білому рушникові життя і долю нашої письменниці Марійки Підгірянки. Звернемо увагу на слова А. Малишка «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука , і вірна любов» і пояснимо його зміст.

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.      Вправа « Цікава інформація»

Учень1. Мені відомо, що  Марійка  народилася  29 березня 1881 році у селі Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області у багатодітній сім’ї  лісника. 

                                                          ( запис у зошити)

Через матеріальні труднощі батьки не могли дати їй освіту.

І вона  босоніж бігала у сусіднє село до свого дідуся-священика і він навчив її писати й читати не тільки українською,  але й кількома іноземними мовами. У 13 років почала складати перші вірші.

                                                       (перегляд презентації)

2.     Вправа «Поміркуй».

Учитель. Якими кольорами ми позначимо перші стібки на рушникові?

(учениця прикріплює  чорні і червоні візерунки).

                                        (аналіз презентації учителем до 8 слайда)

( прикріплення  червоної стібки)

Учень 2. Я дізналася, що у Львові Марійка познайомилася з молодим учителем Августином Домбровським, з яким пов’язала свою долю. І з того часу вчителювала у різних селах Галичини та на Закарпатті і писала різні твори ( червона стібка). Але у роки Першої світової війни чоловіка забирають на фронт, і її життя з двома дітьми стає важким ( чорна стібка).

Та вона не перестає писати.

                                              ( перегляд презентації 9 слайд)

Учень 3. З літературних джерел мені  відомо, що у 1925 році на Закарпатті масово закривали школи і тому  Марійка Підгірянка залишилася без роботи. Вона давала приватні уроки онукам Івана Франка і продовжувала писати. У 40-х роках була сильно травмована і прикута до ліжка. Та попри хворобу вона вишивала і багато писала для дітей.

Померла 18 квітня 1963 року. Похована у Львові. ( На Личакові поряд з І. Франком).

                                                                                                                                           ( стібка чорна)

Учитель.

Підведемо підсумок . Яка доля Марійки Підгірянки ожила на рушнику?

!!!Чорні кольори на рушнику долі Підгірянки переходять у червоні кольори всенародної любові  і вдячності ( червона стібка).

Її іменем названі вулиці, відкриті музей у м. Тлумач та в с. Білі Ослави, встановлена премія ім. Марійки Підгірянки для педагогів Косівського району, її іменем названий Івано- Франківський обласний театр  ляльок.

-Учитель. Я хочу, зокрема,  зупинитися на її творчості.

Перша збірка  творів поетеси вийшла у Львові 1908 р. під назвою «Відгуки душі», у якій були зібрані поезії, оповідання, байки, казки, пісеньки, загадки.  Пізніше ще збірочка «Ластівочки» та окремі книжечки  з п’єсами «Вертеп», « У чужому пір’ю», «Гостина св. Миколая» та багато-багато інших. ЇЇ творча спадщина дуже велика і в більшості присвячена дітям.

                                                (Запис у зошиті назв творів)

-Творча хвилинка

Можливо, діти, хтось із вас знає віршик поетеси чи загадку?

Учень 4. Читання вірша

Школо наша, школо, приголуб нас, мила,

Пригорти усіх нас, як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш, як у світі жити,

Як зло оминати, а добро чинити.

Учень 5.      Загадка

Ой місяць зимовий кличе морози,

Морозить лиця, щипає носа ( січень)

-Учитель.

Діти! Я вже сказала, що сьогодні у нас урок незвичайний,

                  Розпочнеться в нашім класі дійство театральне,

                           а саме п’єси «У чужому пір’ю».

Ми  будемо вперше розглядати такий твір як п`єса.

- Що ж таке п`єса? Чим відрізняється цей твір від тих, які ми вже вивчали? (Це твір, призначений для вистави на сцені. У ньому діють різні персонажі, які розмовляють між собою, щось роблять).

   П`єсою називається літературний твір, в якому життя відображається через висловлювання та дію самих персонажів. Слово “п`єса” має синонім - драматичний твір. Грецьке слово “драма” означає - дія. Діалог – розмова двох осіб.

Ви прочитали п`єсу вдома, знаєте її зміст, і проявивши свою фантазію й творчість, підібрали  костюми для інсценізації.      

-Як відомо, театр починається із роздягальні. А розуміння твору – з усвідомлення його назви.

-Але чи можна потрапити на виставу без квитків? Звичайно, ні!

- Погляньте, касир сам нам їх передав у цій чарівній скриньці. Отже пропуск буде, коли ми виконаємо завдання (учні по черзі витягують пір’їнки із запитаннями).

1.     Як ти розумієш назву твору «У  чужому пір’ю».

 (У долині сталася новина. Одна Синичка захотіла жити по-панськи, і тому вирішила змінитися і полетіти в чужину, там жити серед панів).

2.     Кого ти розумієш в образі Синички?         ( наших людей)

3.     Хто відмовляє Синичку від необдуманого  вчинку?     (Синичка ІІ).

4.      У кого просить Синичка ІІ допомоги?       (у Вітрика).

5.     Як подіяв  запах квітів на Синичку ІІ?  (Вона пригадала, що десь чула цей запах, він  

 нагадав їй рідну домівку, і вона вирішує повернутися  у  рідний край).

Які вивчені твори вам нагадує цей твір? ( В. Симоненка «Євшан-зілля»).

         Як зустріли її у долині?  (Вони привітали її радо і простили їй   провину). 

6.      Чи треба, на вашу думку, прощати людям, які помилились у чомусь?

Чи треба їх наказувати? (Людині завжди треба дати другий шанс виправити свої помилки. А якщо людина визнала свою провину, то вона вже сама себе покарала і зрозуміла, що вчинила недобре).

 V.  Учитель

      А тепер ми маємо можливість поринути у світ театру.

Дійові особи: Синичка 1, Синичка 2, Рожа, Лілея, Дзвіночок, Фіалка, Вітер, Ніч.

                       ( текст у посібнику с. 133)

  VІ. Міні- диспут.

-        Які емоції викликала ця інсценізація, гра ваших акторів ( спочатку серце наповнюється тривогою, пізніше –  любов’ю).

       - Отже, Синичка ІІ  повернулась додому і нарешті відчула себе щасливою. Чому вона не

     залишилась жити серед панів?

            (Учні висловлюють свої думки).

-        Прокоментуйте, як ви розумієте епіграф до твору.

    За що ми любимо свій рідний край?          

-        Чи актуальний твір ? ( На мою думку, вистава нікого не може залишити  байдужим). - Чи живий сьогодні вітер? Що він символізує?     (це- символ волі)

-        Чого навчає нас цей твір? Які риси, на ваш погляд, має розвивати в собі людина?

 !    Основну думку записують у зошити: п`єса навчає нас любити рідний край, плекати рідну мову і все робити для розквіту рідної землі.

VІІ. Вправа «Мозковий штурм»

Підібрати  прислів`я, приказки які б відповідали основній думці п`єси.

1. Свій край - як рай.

2. Кожному мила своя сторона.

3. За рідний край - хоч помирай.

4. Поганому синові батьківщина не в моду.

VIІІ. Підсумок уроку

Учитель. От і добігає наш урок до кінця. Сказано було багато. Ми повинні подякувати.

                   Поміркуйте! Кому ми маємо дякувати насамперед?

*Рефлексія.

Продовжте речення. Ми висловлюємо подяку…..(письменниці за те, що…)

-Що ви можете взяти із сьогоднішнього уроку у свою життєву мандрівку? Чим збагатилися?

- Чи досягнули поставленої мети?

Учитель. Дивлячись на вас, радію, що ви не байдужі до вивчення літератури, до творчості славних митців нашого народу, зокрема Марійки Підгірянки. Ми переконалися, що дивосвіт української літератури без її творчості був би неповним.

!!!  ІХ. Оцінювання та мотивація навчальних досягнень учнів

Х. Домашнє завдання.

Учитель. Наша робота не завершується, ви її продовжите вдома.

Отже на наступний урок я даю вам «гостинець»:

-        написати  твір – мініатюру «Рідний край для мене…»;

-        на цілий рік – прочитати ще більше творів Марійки Підгірянки;

-        завдання на ціле життя – любіть Україну, бо вона в нас єдина! Ніколи не покидайте її!

      Любіть родину і будьте завжди поруч з нею – і тоді кожен  день для вас  буде святом!