Робота

                             учасника конкурсу «Я – журналіст!»

                                у номінації «Цікаве – поряд»

                                             учня 10 класу

                                        Шпиколоського НВК

                                       Золочівського району,

                                          Львівської області

                                 Рибки  Богдана  Григоровича

                         

                           Чим мене приваблює професія журналіста

                                                     Есе                                                  

-        У мене часто виникає питання : «Ким ти хочеш стати у майбутньому?».

-        Думаю - журналістом.

-        Журналістом? Це – прекрасно! Але чим ця професія тебе приваблює?

-        А тим, що роль журналіста в суспільстві дуже важлива. І я не раз з цікавістю спостерігаю, по телебаченню чи Інтернету, за роботою журналістів. Розумію - саме вони обізнані про новини в усіх галузях навколишнього світу, про події міжнародного значення, факти з дійсності власної держави і доносять усе людям. А ще для цієї професії характерне подорожування, яке я дуже люблю. Черпати матеріали, брати інтерв’ю, чи вести ефірний репортаж – це мистецтво, це творчість, а відтак вона потребує природної обдарованості.

-        Але це не тільки професія, а й наполеглива праця.

-        Так. Спостерігаючи за журналістом під час інтерв’ю, можу твердити, що він виступає у ролі  психолога або педагога, бо мусить проявити свої авторські здібності під час спілкування з співрозмовником. Думаю, що в наш час професія журналіста – це й певне звання. Ці люди несуть користь іншим і мають авторитет, тому що можуть допомогти, порадити і підтримати у будь-яких ситуаціях. А ще привабливим є те, що прізвища журналістів зустрічаємо під репортажами, коментарями, статтями.

-        А чи потрібна сучасному журналісту освіта?

-        Звичайно! Я цього не заперечую. Журналістська освіта обов’язкова! Але, окрім, важливими є самовдосконалення журналіста, постійне спілкування та практика за кордоном. Хороший фахівець повинен бути ерудований у різних галузях: політики, історії, літератури, географії, біології, медицини. Він вивчає мови, багато читає та й цікавиться життям, щоб було про що писати чи розповідати. Розумію, що після здобуття журналістської спеціальності людину оцінюють не за наявним документом про освіту, а за вміннями та знаннями.

-        Але ці люди часто ризикують життям, щоб виконати свою справу добре, щоб донести до слухачів достовірну інформацію. Особливо в сьогоднішній час журналісти перебувають на Сході нашої країни і готують репортажі із гарячих точок, з самого центру подій, відчувають стрес, ведуть власне спостереження та журналістське розслідування. Несуть велику відповідальність за кожне слово.

Тому подумай, чи правильний вибір ти зробиш, чи не краще підібрати тобі  іншу  спеціальність?

-        Я вже не раз міркував над тим. Але журналіст не тільки потребує інформації про світ, а й намагається створити світ зручним. Я допомагав би людям у розв’язанні моральних проблем і вносив у життя трішки добра, позитивно впливав би на громадську думку і правдиво й відкрито дивився у вічі дійсності.

Я думки не зміню. Прагну і уявляю – я журналіст!

Усе покаже час і моя наполегливість.

                                          Твір. Цікаве – поряд         

                                                                         З пам’яттю про минуле,

                                                                         надією про майбутнє й вірою в Бога,

                                                                         600 років проживає село Шпиколоси

      Вибираючи номінації для участі в конкурсі «Я - журналіст!», саме зупинився на темі «Цікаве поруч», бо багато цікавих фактів із історії села  почерпнув у односельчан-старожилів та вчителя історії Богдана Павловича Гуляка. Вони, наче факел, що вихоплює з темряви нашу минувшину. І я відчув потребу – все почуте дослівно передати іншим, а головне - туристу, який би завітав у нашу місцевість.

     Спершу я розкажу йому, що з далеких прадідівських часів перед нами постає велика і цікава біографія нашого села Шпиколос. Як і багато інших сіл, воно має свій вік, свою історію, долю, свою загадковість. Перша згадка про нього датується у 1415 році, а назва походить від того, що далекі предки тут мали майстерню по виготовленню наконечників для стріл або списів, бо слово «спікулюс» означає вістря. Над селом з південної сторони здіймається піщана гора Говда. Існують  сільські перекази, що тут знаходилося давнє місто Дугля, з якого були підземні переходи, на відстані 8 км, до замку в с. Гологори.

     Найбільшим багатством нашого села та  невід’ємною  частиною життя  кожного з нас є святиня, якій  виповнилося 108 років. Вона стоїть на видному місці і красується своїми сонцесяйними куполами. Її міцні кам’яні стіни вбирають у себе думки не одного покоління, а зараз проводяться реставраційні роботи. Нетлінним скарбом храму є Євангеліє, видане у Львові 1743 року та розтріснутий дзвін з написом «Року Божія 1799».

     Виринувши із сивої давнини, чимало всього – доброго і не дуже, радісного і сумного пережило село за свої роки. Глибоко запала в мою душу розповідь моєї прабабусі Калінської  (Клиш) Софії Михайлівни (1932 р. н.) про  жахливу  історію  рідного села у роки війни.

     І ось ми з туристом у центрі села біля пам’ятника жертвам 18 квітня 1944 року. Це - постамент Божої Матері і стела з  прізвищами загиблих односельчан у  кривавий день Великодніх свят. Саме в цей час у нашому селі сталася трагедія. Війна котилася на захід, поглинаючи людські життя і все, що траплялося їй на шляху. Село було спалене німецькою каральною експедицією. Жертвами стали всі мешканці села. Хто залишився живий, був відправлений на роботу в Німеччину.  

                         Великих лих зазнав наш рідний край:

                           Нашестя вражих орд, війну, біду,

                           Та селянин із рідних місць,

                           По своїй волі не тікав ніколи.

                           Після війни, на згарище-село,

                          З доріг далеких, із тюрми-полону,

                          Хоч дому того, власне, не було.

                          Він все-таки вертав до того дому.

       Пройшовши важкий післявоєнний шлях, мої земляки будували нове життя у селі. Їм не було легко і просто. Переконаний, що  немає жодного свідомого мешканця, який  не знав би цієї історії. Минули роки і десятиліття, а чорний день трагедії все одно хвилює жителів, бо зачепив своїм недобрим крилом кожну родину. І сьогодні цей день об’єднує всіх живущих одним болючим спогадом, однією печаллю і молитвою. Щороку поспіль тут, на третій день Великодня, відправляється молебень за невинно страчені життя. Я вважаю, що біль цей - священний. З нього теж починається Батьківщина.

    Підходимо з туристом до каплички, збудованої громадою до 2000-річчя Різдва Христового. Навпроти – пам’ятник борцям за волю України у 1914-1919 роки, встановлений  місцевою «Просвітою». Поруч – окраса села, моя школа  (директор Анатолій Володимирович Галян). Саме тут, у 2002 році, за ініціативи директора навчального закладу(на жаль тепер покійної) М. М. Галян відкрито музей гончарства – живу історичну пам’ятку моїх земляків. Бо ж з метою виживання односельчани осягнули це ремесло і протягом багатьох років їхні руки творили прекрасний посуд.  А де ж  ще можна було б зібрати та показати все те, що залишили нам предки? Звичайно, у музеї. І він  у нас є ! Це велика краєзнавча робота, бо  наявна багата  колекція гончарного посуду із червоної та  чорної кераміки. Втішно, що культура спілкування з музеєм входить у свідомість нашої молоді через Дні відкритих дверей, виховні години, музейні зустрічі та уроки.

     Проходимо біля Народного Дому «Просвіта» і зупиняємося біля пам’ятника борцям за волю України: Небесній Сотні і тим, що віддали життя  на Сході нашої Вітчизни. І ми, ще зовсім юні, наслідуючи їх, завжди готові стати на  захист рідної землі.

     І ось вдвох долаємо  трьох кілометрову відстань від села у лісовий масив, в урочище «Макогін», де героїчно боролися і віддали своє життя за майбутнє прийдешніх поколінь воїни Української Повстанської Армії. Саме, 14 жовтня 2016 року, силами громади села поставлена капличка та встановлений, на могилі УПА,  пам’ятний хрест.  Щорічно, у День Захисника Вітчизни та свято Покрови Пресвятої Богородиці проводяться молитовні заходи, вшановуючи пам’ять загиблих. Віднайдена тут криївка та відновлена оаза з чистою, джерельною водою.

 Як  зараз ми  глибоко розуміємо ціну рідного краю і  вчимося  цінувати досягнуте. Розуміємо, що село вміє говорити, треба тільки знати його мову – мову минулого, нинішнього і майбутнього.

                                          Юні літературознавці Жуківської ЗОШ І-ІІ ступенів

З метою кращого пізнання учнями літератури рідного краю, сприяння розвиткові  їх творчих здібностей, формування інтересу до вивчення літературного надбання; прищеплення любові до творчості митців-земляків, дев’ятикласники нашої школи стали учасниками літературно-краєзнавчого гуртка Золочівської Малої академії. Цікаві заняття, випуск літературних газет, творчі конкурси, літературні заходи, пошук, дослідження, екскурсії рідним краєм – стануть провідними чинниками у роботі юних гуртківців. Тож налаштовуємося на цікаву і корисну працю.

                                                                                                             Виконавець

                                                                                           керівник гуртка Марія Рибка

Листування   літературознавців  Шпиколоського НВК

З метою кращого вивчення творчих доробків сучасного митця рідного краю, розвитку читацьких і декламаторських здібностей  учнів  та з метою вдячності таланту, учасники літературно-краєзнавчого гуртка написали листа поетесі-землячці Лесі Василівні Сидорович.

                                     Доброго дня, шановна Лесю Василівно!

     Звертаються до Вас учасники літературно-краєзнавчого гуртка Золочівської Малої академії, учні 9-10 класів Шпиколоського НВК ( керівник Марія Петрівна Рибка). Ми дуже раді, що познайомилися з Вашими творчими доробками – збірочками поезій «Вікно у сад облич» та «Насіння душі». Їх тематика різноманітна та вони зворушливі й чуттєві.

    Нещодавно  ми проводили у школі літературну вітальню «Осіння елегія у нашому селі», де мали можливість поринути у поетичний  сад і насолодитися плодами, що їх зростили земляки митці. Яка радість переповнювала душу, коли декламували Ваші рядки вірша «Як гарно ніжитись у сонячнім промінні»! Вони справили на всіх неабияке враження. Ви, насправді, тонко і мудро  налаштовуєте нас, юних читачів, на мелодію своєї поезії. Яке тепло,  яку осінню радість і загадковість водночас зуміли Ви передати словами! Ці  перлини надихають нас на творчість і вчать всім серцем любити край, у якому живемо.

Велике Вам спасибі, поетесо-землячко!

    Чи появиться найближчим часом Ваша нова збірочка творів? Бажаємо нових творчих злетів!

    Найбільш дивиною для нас стало те, що Ви - вчитель  ще й прекрасна майстриня чудових герданів. Захоплюємося Вами і  мріємо про зустрічі, бо спілкуватися з талантом  - насолода.

                                                                                         З повагою Ваші шанувальники

ЗАПРОШЕННЯ

Учасники літературно-краєзнавчого гуртка   запрошують усю шкільну родину, батьків та гостей у літературну вітальню

 «ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ В НАШОМУ СЕЛІ».

Літературознавці поспішають на зустріч зі своїми шанувальниками!

Побачення призначили, 23 жовтня о 16 годині, в приміщенні спортзалу школи.

Квіти, солодощі чи дрібнички  в подарунок прихопити можна. А ось про квитки турбуватися не варто, вхід на свято – вільний.

                                                                       

                                                                 Рада гуртка

                       Літературна  вітальня  у  Шпиколоському НВК

    З метою кращого вивчення літератури рідного краю, розкриття чарівного світу осені  у творах  поетів-земляків; сприяння самореалізації творчих здібностей школярів; розвитку інтересу до звичаїв та традицій  нашої місцевості;  формування національної свідомості, загальнолюдських  цінностей учнів, виховання любові до природи, рідного краю, 23 жовтня, учасниками літературно-краєзнавчого гуртка  проведено  свято «Осіння елегія у нашому селі».  Інсценізатори: ведучий «Телестудії» Назар Станішевський, кореспондент Назар Муц (учні 9 класу) та синоптик, десятикласник  Богдан Рибка  налаштували  всіх присутніх на елегійний лад.

    Керівник гуртка Марія Рибка  радо вітала всіх шанувальників поезії: дирекцію школи та вчителів, учнів, батьків та гостей, зокрема, дев’ятикласників Жуківської  ЗОШ І-ІІ ст.  Запросила поринути в дивовижний і неповторний   поетичний осінній сад, і насолодитися чудовими плодами, що їх зростили земляки поети.

     Інтонаційно і піднесено вели програму  ведучі - дев’ятикласниці Мар’яна Балич та Іванна Семираз. Роль символічної осені майстерно виконала Марія Муц, учениця 9 класу. Саме ця чудова пора року неймовірно описана митцями: М. Шашкевичем, В. Пачовським, Р. Завадовичем, М. Кутним, Л.Сидорович та поетом-початківцем, ученицею 7 класу Оксаною Гайдар.  Декламуючи їхні шедеври, гуртківці дали змогу  кожному відчути лагідний поетичний спів, що віддзеркалює любов до рідного краю. Здавалось, ніби вся природа співала тиху елегію. Оскільки література – це один із видів мистецтва, що  тісно пов’язаний з іншими видами, то учасники зуміли поєднати її з музикою та хореографією. Світла радість і легка зажура звучали у  піснях     дев’ятикласниць:  «Осінь у моєму саду» та «Чарівниця - осінь»  (Дарії Вульчак)  та  «Листопад»  - (Василини Буняк). З  цікавістю наші дослідники зачитували  прислів’я та приказки на осінню тематику,зібрані  з уст  рідних та односельців, а також про  осіннє багатство – ряд  календарних та релігійних свят. Привернула увагу глядачів літературна композиція «Осінній вінок». Дівчата прикрасили його яскравими, барвистими, різнокольоровими стрічками – осінніми дивами, а потім  разом із хлопцями закружляли в осінньому вальсі.

  Презентація з прекрасними осінніми пейзажами села, допомога оператора, вчителя Богдана Дмитровича Муца, виступ директора школи Анатолія Володимировича Галяна та фотографії доповнили свято. Відчутно було, що літературна вітальня подарувала всім листопад позитивних емоцій та незабутніх вражень.

                          Музей  гончарства  села  Шпиколос -

                    жива  історична  пам’ять  моїх  земляків

                                                  (Відгук)

    Прочитавши  історію гончарства  рідного села, я насправді відчула подих давнього ремесла моїх односельчан.Замислювалася, пригадувала, уявляла, майже доторкалася до вічності, відчуваючи близькість і щось до болю рідне. Адже з дитинства  знайоме мені гончарство. Пам’ятаю, як займалися цим ремеслом  мої батьки й односельчани. Знаю всю їхню важку гончарську працю, бо неодноразово придивлялася, цікавилася, а й часто, ще школяркою, допомагала  носити горшки  у горин  або з горна. Водночас  пишаюся  тим, що вони зуміли осягнути це ремесло,  прославитися,  як  майстри своєї справи, й принести користь і радість іншим людям. У мене  ще досі, на підвіконні, милують  око  в усій своїй красі витвори рук моєї мами – вазонки. А яка смачна кутя у маминій макітрі! І глечик  в мене є! Вірю, що  в не одні сім’ї  є ще ці шпиколоські шедеври.

    Вважаю, що кожна людина мусить не тільки знати свій край таким, яким він є тепер, але й поринути в його давні  часи. А  скарбом  минувшини  нашого села є музей гончарства, який став  саме прикладом натхненно-дослідницького захоплення педагогічного колективу школи, батьків, учнів та односельців з метою пізнання та вивчення  історії  ремесла  рідного села. Це велика краєзнавча робота, що сприяє  формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, збереженню духовної  єдності поколінь. Бо де ж  ще можна було б зібрати та показати все те, що залишили нам предки? Звичайно, у музеї. І він у нас  є!  Це - пам’ятка культури місцевого значення, що зберігає атмосферу минувшини. Створений,  за ініціативи директора школи Марії Михайлівни Галян, у 2002  році, в приміщенні школи. 

     Переступивши, поріг музейної  кімнати, я ніби листала час, листала  історію, яка справила  на мене неабияке враження. Після побаченого та почутого з уст шановного мого  колишнього класного керівника  і вчителя історії  Богдана Павловича Гуляка, можу переконливо твердити, що він є носієм безцінної інформації давнього ремесла села, що дає змогу кожному  відвідувачу  потрапити в його середину і доторкнутися до його душі. Запримітила, що матеріали, які  представлені на виставці, не знайти в жодному підручнику. Це клопітка  робота  активних  шпиколощан, котрим небайдужа  історія села. Вони шанобливо зібрали експонати: гончарні верстат і круг, «п’єнтро»,струги, ножі, гончарні камінці, форми для візерунків, зразки сушки та довгих  щіпок. Окремо слід відзначити макет гончарної печі  (так звану наспу або горин). Наявна багатюща  колекція гончарного посуду із чорної та червоної кераміки: макітри, вазонки, глечики-молошники, горнятка, мисочки, друшляки, горщечки-«близнята», копілки  і підсвічники. Та серед  них  вирізняються своєю величиною горнець  по-двоє  та інші великі вироби.

     Привертає  увагу ціла галерея світлин, на яких  зображена  майстриня-гончар Галян Меланія Григорівна (1947 р. н.) та прекрасні її гончарні вироби.

     А скільки  вишивок  зберігає музей! Це нетлінні настільники та рушники, віконні занавіски, стінні доріжки та серветки. Як бачимо, окрім гончарного ремесла, шпиколоські  жінки довгими зимовими вечорами займалися вишиванням. Відверто скажу, що я настільки захопилася ними, що проявила  велике бажання поповнити виставку ще своїми зібраними  стародавніми вишивками.

      Отже, із вище сказаного варто підкреслити, що незважаючи на   юний вік , музей гончарства села Шпиколос – це жива історична пам’ять моїх земляків.

    Користуючись  нагодою, хочу  подякувати всім, хто прилучився до написання історії  гончарства. У шанобі  схиляю  чоло перед  світлою пам’яттю директора школи Марії Михайлівни Галян. На жаль, погасла  її свічка  життя, та горить у серцях  усіх  жителів нашого села  жива  іскорка  теплого спомину про неї, як вмілого керівника школи, знаного педагога, надзвичайно хорошого вчителя та організатора створення музею – унікальної скарбниці культури рідного села.  Велике спасибі  Богдану Павловичу і теперішньому директору школи Анатолію Володимировичу Галяну за сприяння проведення значної роботи по збиранню, збереженню, вивченню та популяризацію історичної спадщини рідного краю. Втішно, що культура спілкування з музеєм входить у свідомість нашої молоді через Дні відкритих дверей, виховні години, музейні зустрічі та уроки.

   На мої переконання, якщо музей створено, то залишається тільки берегти його і примножувати новими експонатами, і робити ще цікавішим та повчальним для наступних  поколінь.

   Сподіваюся, що пройдуть роки – і наші нащадки з великою цікавістю розглядатимуть, вивчатимуть ці нетлінні пам’ятки минулого й збережуть  їх  для інших.

                                                                                                    Керівник літературно - краєзнавчого

       2018 р.                                                                                 гуртка Шпиколоського НВК,                                                                                                                  учитель української мови та                                                                                                                    літератури Марія Рибка                                                                             

                                                                                                                   

                                                                                                                    

Моє бачення реалізації змістових ліній на уроках української мови  та  літератури

                                                                (з досвіду роботи)

 Варто підкреслити, що на кожному уроці зокрема можна впроваджувати одну або дві і навіть три наскрізні лінії. Крім обов’язкових робіт мовленнєва змістова лінія містить рекомендовані види робіт: допис до веб-сайта чи соцмережі, стаття до Вікіпедії, план роботи за проектом.

   Спершу пропоную кілька можливостей для реалізації змістової лінії (НЛ-2)

       «Громадянська відповідальність» на уроках  української мови.

Ця змістова лінія орієнтує учнів на розуміння важливих факторів, а саме:

-        захист прав людей;

-        спільна діяльність;

-        зв’язок між громадянською позицією й розвитком суспільства;

-        ролі людини в суспільстві;

-        розкриває суть поняття «відповідальний громадянин»

Розглянемо на конкретних прикладах

Так, проводячи у 8 класі урок  РМ. Написання докладного переказу розповідного тексту публіцистичного стилю, що містить опис пам’ятки історії та культури.

Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві.

 Перш за все ставлю мету: формувати компетентного мовця, який би сприймав, розумів, відтворював, використовував і створював текстову інформацію усно та  письмово, розвивати активну позицію на уроці; виховувати відповідального громадянина своєї держави.

Отже для цього потрібен текст.

І. Даю комплексні завдання:

1.     Прочитати текст.

2.     Розглянути ілюстрацію, розміщену в підручнику.

3.     Ставлю запитання пізнавального, проблемного та виховного характеру, які спонукають учнів поміркувати над інформацією, висловитися над прочитаним.

-Як ви думаєте, чи важливі пам’ятки історії та культури для сучасних українців? Свою думку обгрунтуйте.

          4. Корисними  будуть запитання про автора та міжпредметні зв’язки.

               - Яку інформацію ви додали б до прочитаного тексту? ( варто

                 додати…Мені відомо про Богдана Хмельницького з історії, що…).

          ІІ. Мовленнєві завдання:

1.     Визначити тему та основну думку.

2.     Які типи мовлення поєднані в тексті? Який основний? Який допоміжний?  (розповідь, опис).

3.     Робота в парах.

-Пояснити ключові слова.

-Прочитати фрагмент, що є описом пам’ятника.

- Визначити мікротеми.

             4. Складання складного плану тексту.

             5. Вправа «Запитання в подарунок».

              6. Написання опису пам’ятки.

         ІІІ. Завершальний етап.

1.     Евристична бесіда

      - Чи можуть сучасні українці дорівнятися до Богдана Хмельницького  

       патріотизмом і силою духу?  Які з рис ви формуєте в собі? У який спосіб?

     -Уявіть, що ви зустрілися зі скульптором Михайлом Микешиним.

Щоб ви йому сказали?

2.     Рефлексія

     -Вправа «Незакінчене речення»

*Витвір скульптора М. Микешина…(збагатив мій рідний край, культурну спадщину Україи), оскільки….( цей монумент увічнює пам’ять про гетьмана).

ІV. Домашнє завдання

-        Дослідити, які пам’ятки історії та  культури є у нашому селі.

-        Підготувати коротку статтю до Вікіпедії.

!!! Цю змістову лінію реалізую на уроках мови у 6 класі під час вивчення теми «Лексикологія», (конспект)

                                        Українська література

Окрема увага наскрізним змістовим лініям на уроках української літератури.

Тут можна використовувати найбільше потенціалу для реалізації лінії

                              «Громадянська відповідальність»

Розглянемо на конкретних прикладах.

Вивчення:

  М. Вороного «Євшан-зілля», ( конспект);

Література рідного краю. Творчість поета-земляка М. Кутного.

                         «Громадянська…» + «Здоров’я і безпека»

  М. Коцюбинського «Дорогою ціною», (Конспект, журнал №5, 2016, с.31, моя публікація);

       Так, вивчаючи у 7 класі  повість О. Довженка « Зачарована Десна», намагаюся реалізувати інтегровано дві наскрізних змістових ліній, а саме : «Громадянська відповідальність» і «Екологічна безпека і сталий розвиток» (Конспект свій + журнал № 21, 2016, с.85).

Є. Гуцало «Лось» 5 клас

-Учень розуміє зміст;

- Перехресне опитування;

- Виокремлення головного;

-  Порівняльна таблиця «Добро і зло»;

- Проблемне запитання:

  Щоб ти відповів дядькові на пропозицію поділити   м’ясо?

 - Робота в парах

  Власне продовження твору.

  -Евристична бесіда -          Чого навчилися ви?         - Створення малюнка.

 Оскільки наскрізна змістова лінія «Екологічна безпека…» спрямовує діяльність учителя і учнів на формування  екологічної свідомості, збереження і відновлення природного середовища, захист довкілля, то я реалізуватиму її, проводячи бінарний урок української мови і географії у 6 класі по темі: Повторення й систематизація вивченого з  теми «Числівник»( конспект).

                «Підприємливість та фінансова грамотність»

Ця лінія навчає ощадливості, раціонального використання коштів, планування витрат. Її намагаюся реалізувати при вивченні:

-укр. мови у 9 класі. Складні речення. Гра «Кредит» (конспект)

-укр. літ. І Карпенко - Карий «Сто тисяч».

1. Робота над змістом

2. Характеристика образів, складання плану.

3. Проблемні запитання

 4.Робота в парах

Установити відповідність між дійовими особами і вчинками

5.Визначення кульмінаційного моменту.

6. Робота з підручником.

Підсумок. Чого навчає  нас твір?(Герасим Калитка, Параска, Роман, Савка, Боневантура). «Здоров’я і безпека» Мета: дотримання здорового способу життя. Будь-яка тема з мови, підбираю текст чи то диктант, чи аудіювання (різні форми роботи).

                                                                                           Учитель Марія Рибка