Історія села Жуків

Витяг із книги В. Лаби, М.Рибки «Літопис парафії с.Жуків»

З далеких прадідівських часів перед нами постає велика і цікава біографія села

Жуків. Як і кожне село , воно має свій вік, свою історію, долю, свою загадковість. Чому називається Жуків?  Тому, що поселення починалося із Жукового двору.

Спочатку трохи географії. Село Жуків знаходиться в гірському пасмі, що переходить через всю Львівщину і називається Гологори. Висоти горбів у цих місцевостях сягають 400 і більше метрів над рівнем моря. Село є вододілом басейнів Чорного та Балтійського морів. Знаходиться за 17 км від  м.Золочева та77 км від Львова. Межує з Перемишлянським районом. Найближчими селами є Кропивна,  Ремезівці й Шпиколоси Золочівського району та хутір Роздоріжне. А називається цей хутір так, тому що тут розходяться чотири дороги. У давні часи неподалік села було місто Краснополька, яке знищили татари. Навколо села ростуть ліси, які мають свої назви: кізлівський, громадський. Свою назву мають і поля: пасічне, сад, горби; ксьондзова і широка долини, в тополях.

Зараз  село розкинулось між двома пологими горбами. Змійкою в’ється дзюркотлива річка , що бере початок у лісі з-під старої липи, тому називається Гнила Липа, що впадає у Західний Буг.

                                  Розляглось українське село,

                                  Понад річкою двох берегів,

                                  І вирує дзвінке джерело,

                                  То милується рідний Жуків

Так прекрасно оспівав село покійний поет-земляк Михайло Кутний.

Є у селі сільська рада, на території якої проживає 398 мешканців, загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, фельдшерський пункт, пошта, бібліотека, будинок «Просвіти», дві крамниці. Прикрашає село парк, у якому височіє пам’ятник загиблим  воїнам-односельчанам у роки другої світової війни, неподалік – капличка та пам’ятний знак загиблим воїнам УПА. З нагоди 50-річчя скасування панщини, в селі, на кам’яному постаменті, був встановлений металевий хрест. У 1991 році він занесений до архітектурних пам’яток району. На видному місці золотими куполами виблискує  святиня, якій у 2013 році виповнилося 100 років і вона  є невід’ємною частиною життя кожного з нас. Парохом храму є о. Михайло Довгий.

Неподалік церковці – оновлені дзвіниця та криничка, у якій освячується вода.

Важливо зазначити, що з давніх-давен при церкві був хор. Серед співаків вирізнялася талановита співачка дівчина Євдокія Федунчик. ЇЇ возили у Львів для прослуховування до композитора Станіслава Людкевича. Вона мала чудове сопрано, яке нагадувало голос Соломії Крушельницької. Навіть поет Роман Завадович любив бувати в Жукові на празнику, щоб послухати церковний спів.

І зараз  село славиться співучими і працьовитими людьми.

Багате воно родючими землями, тому у селі два  інвестори: «Челендж» і «Агрокультура». Дуже любимо своє  село і пишаємося ним.