Авторська поезія "Воїнам АТО"

Воїнам АТО

                        Чекає мати, так чекає сина,

                        Пішов в АТО, її єдиная дитина.

                        Та де ж у неї вже береться сила?

                        Щоб так чекати, так чекати сина?

                        Спливло-минуло днів уже багато,

                        Сьогодні мама мирного солдата –

                        Стоїть і виглядає сина.

                        Це нині береже її дитина

                        Калини цвіт і наш солодкий сон,

                        І мирних  ранків сонячність щасливу,

                        І рідну землю й матір незрадливу.

                        Так ти ж, матусю, не тужи за мною,

                        За Україну я поліг би головою,

                        Твої чекання додають, рідненька , силу,

                        Тож боронитиму я Україну до загину,

                        І не страшні мені ворожі кулі й гради,

                        Я йду у бій, кращого життя, заради.

                        І ти, дівчино, не вмивайсь сльозами,

                        Я прилечу до тебе і до мами,

                        Пташиним голосом я прошепчу,

                        Я з вами завжди, і я вас люблю.

                        Але й Вітчизни не любити я не можу,

                        Вона, як мати рідна, є одна,

                         Я захищу її від терориста,

                         Щоб не ступала тут загарбницька нога.

                         Я молодий та дух в мене козачий,

                          Сміливо  йду у бій за рідний край,

                          За мирне небо й неньку Україну,

                          Надіє й славо наша не вмирай!

                           Я вірю, буде Україна!

                           І буде сонце в небі не сумне!

                           Герої не вмирають, поруч з нами,

                           Вони живуть і житимуть завжди!